Тепер домашні працівники мають отримати гарантії своїх трудових прав та вийти з тіньового сектору економіки.

25 квітня Верховна Рада у другому читанні прийняла законопроєкт № 5695. Закон доповнює Кодекс законів про працю України (КЗпП) новою главою ХІ-А «Регулювання праці домашніх працівників», яка складається з 6 статей.

У пояснювальній записці до законопроєкту зазначається, що в Україні загальна кількість працівників, які надають побутові та персональні послуги в сім’ях, становить близько 162 тис. людей. При цьому здебільшого роботодавці не реєструють та не сплачують внески за домашніх працівників.

На сьогодні більша частина таких осіб перебувають у тіньовому секторі економіки, не мають належного рівня соціального забезпечення, не можуть розраховувати на передбачені законодавством про працю гарантії своїх трудових прав, зазвичай не отримують достойної та справедливої оплати праці, позбавлені державного захисту від дискримінації, насильницьких та інших дій, що порушують їх честь та гідність з боку роботодавця.

Саме тому метою закону є надати соціальний захист домашнім працівникам та знизити рівень незадекларованої праці.

Work.ua робить стислий витяг з документа закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання праці домашніх працівників».

Домашні працівники та поняття домашньої праці

• Домогосподарством вважається сукупність осіб, які спільно проживають в одному житлі, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об’єднують та витрачають кошти. А роботодавцем вважається фізична особа, яка є одним із членів домогосподарства, при цьому домогосподарство може складатися й з однієї людини.
• Домашня праця – це робота, яка виконується для домогосподарства за трудовим договором. Домашній працівник виконує домашню працю у межах трудових відносин з роботодавцем.
• Домашньою працею не вважається робота для домогосподарства, яка здійснюється особою нерегулярно та не більше 40 годин на місяць.

Правовий статус домашніх працівників та особливості його регулювання

• З домашніми працівниками укладається трудовий договір, який є основним документом для виникнення, зміни та припинення трудових відносин та визначає права та обов’язки сторін. Договір укладається в письмовій формі у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної зі сторін.
• Питання щодо необхідності ведення первинної облікової документації та трудової книжки роботодавець і домашній працівник вирішують самостійно.
• Домашнім працівникам, які є неповнолітніми, тривалість роботи встановлюється з урахуванням часу, необхідного для здобуття освіти.

Додаткові права, гарантії та умови праці домашніх працівників, які проживають у домогосподарстві

• Роботодавець може надавати житло домашньому працівнику безоплатно або платно. В останньому випадку надання житла регулюється актами цивільного законодавства. Роботодавець не має права самостійно проводити відрахування із заробітної плати в рахунок плати за користування житлом.
• Домашній працівник, який проживає в житлі домогосподарства, самостійно визначає, де відпочиватиме у вільний від роботи час або у відпустці.
• Роботодавець не має права вимагати та зберігати будь-які документи або паспорт працівника.
• Домашній працівник не має права розголошувати будь-яку конфіденційну інформацію та персональні дані стосовно членів домогосподарства, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

Робочий час та час відпочинку домашніх працівників

• На домашніх працівників поширюються загальні положення щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку з урахуванням особливостей, встановлених статтею.
• Якщо дотримати передбачену законом щотижневу тривалість робочого часу неможливо, допускається, щоб тривалість робочого часу за місяць не перевищувала нормального числа робочих годин.
• Домашній працівник самостійно веде облік свого робочого часу у зручній для нього формі та погоджує його з роботодавцем.
• Залучати домашніх працівників до надурочних робіт, а також виконання роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, можливо, якщо це передбачено в трудовому договорі.
• Робочий день домашнього працівника може бути поділений на частини.
• Трудовий договір може передбачати періоди очікування — вони враховуються робочі години працівника й не можуть перевищувати 10% від тривалості робочого часу. Під час очікування працівник не може вільно розпоряджатися своїм часом, бо маж бути готовим до виконання доручених обов’язків. Розмір оплати за періоди очікування не може бути меншим за мінімальну зарплату.
• Супровід членів домогосподарства на відпочинок включається до робочого часу домашнього працівника.

Особливості припинення трудового договору з домашніми працівниками

• Трудовий договір може бути припинений з ініціативи однієї зі сторін.
• Про розірвання трудового договору роботодавець повинен повідомити домашнього працівника не менше ніж за 14 днів (якщо інше не передбачено договором). Також треба підписати додаткову угоду про розірвання договору. Ще роботодавець може розірвати договір в односторонньому порядку й надіслати працівнику, наприклад, лист на пошту — тоді трудовий договір вважається розірваним з наступного робочого дня після дати вручення працівнику листа.
• Домашній працівник має право в односторонньому порядку негайно розірвати трудовий договір, якщо члени домогосподарства вчинили відносно нього умисні дії, які посягають на честь, гідність або недоторканність особистого життя домашнього працівника.
• Про припинення трудового договору з домашнім працівником роботодавець письмово повідомляє центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування протягом трьох днів з дня звільнення домашнього працівника.
• Домашній працівник може вимагати від роботодавця внесення ним до трудового договору окремого запису про припинення договору.

Особливості здійснення контролю за додержанням законодавства про працю щодо домашніх працівників

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю має право:

• проводити в домогосподарстві роз’яснювальну роботу про ефективні способи дотримання законодавства про працю, моніторингу стану його дотримання, у тому числі щодо оформлення трудових відносин;
• на запит органу фізична особа зобов’язана надати інформацію про виконання фізичними особами домашньої праці в її домогосподарстві;
• якщо є підстави вважати, що домогосподарство використовує працю інших фізичних осіб, органу виконавчої влади забезпечується можливість проведення конфіденційної розмови з фізичною особою, яка виконує домашню працю в цьому домогосподарстві.